Архіви

Остеопороз – системне захворювання хребта, що характеризується низькою кістковою масою і мікроструктурними ушкодженнями кісткової тканини, які призводять до підвищення крихкості кісток та підвищення ризику переломів. Остеопороз проявляється зменшенням маси кісткової тканини. Зміни можуть виникати як у компактній, так і в губчастій кістці. Морфологічні порушення, що відбуваються у хребці при остеопорозі, включають підвищення кортикальної пористості і зменшення обсягу трабекулярної кістки. Серед факторів ризику велике значення мають генетичні порушення, гормональний дисбаланс, недостатня маса кістки, раса, стать, вік, екологічно несприятливі чинники тощо. Остеопороз у більшості випадків перебігає безсимптомно, і часто пацієнти звертаються до лікаря на пізніх стадіях захворювання, в основному після патологічних переломів кісток. Найчастіше пацієнти не надають належного значення провіснику остеопорозу – болю у різних частинах скелета, а в окремих випадках – більш вираженим у грудному та поперековому відділах хребта. Клінічна картина остеопорозу: клінічно виражений грудний кіфоз, укорочений стиснутий тулуб пацієнта, розташування ребер на гребенях клубових кісток. М’язи у хворих в’ялі. Хребет чутливий при пальпації, пацієнт відчуває біль у ньому при різкому опусканні з положення «навшпиньки». Рентгенодіагностика належить до загальноприйнятих і поширених методів діагностики остеопорозу та інших метаболічних остеопатій, має велике діагностичне значення і дозволяє виявити локалізацію, поширеність, характер і форму осередку ураження. До інших неінвазивних методів діагностики остеопорозу належать: комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія, сцинтиграфія, кісткова денситометрія. До рутинних методів лабораторної діагностики належать визначення вмісту кальцію, фосфору, лужної фосфатази у крові, добової екскреції кальцію та фосфору з сечею, а також оцінка секреції кальцію з сечею (натщесерце) щодо концентрації креатиніну та гідрооксипроліну в сечі. Терапевтична медикаментозна стратегія профілактики і лікування при остеопорозі та його наслідків включає використання таких препаратів:

• остеохін, естрогени, бісфосфонати, міакальцик та інші (для інгібування резорбції кістки);
• фториди, анаболічні стероїди, остеогенон, вітамін D та його активні метаболіти (для стимуляції кісткоутворення);
• для оптимізації  кісткового ремоделювання; зменшення вираженості болю;
• стимуляції захисних сил організму; поліпшення кровообігу.

Необхідною ланкою в лікуванні остеопорозу повинна бути правильна орієнтація пацієнтів на дієту, збагачену фосфором, кальцієм і магнієм, а також на підвищену фізичну активність. Фізіотерапія відіграє істотну роль у знятті больового синдрому, поліпшенні кровообігу, стимуляції обмінних процесів як в організмі, так і в локальній ділянці кістяка.