|
На сьогодні захворювання спостерігається навіть у школярів. Першопричину недуги не знайдено, але доведено, що наявні порушення мікроциркуляції й трофіки, що призводять до атрофічних явищ у хребті. Загострення досить часто супроводжують гострі респіраторні вірусні інфекції, грип.
Тибетська медицина пов’язує остеохондроз із патологією тонкої кишки, частіше дванадцятипалої. Іноді таке припущення цілком підтверджується. Під час нападу радикуліту дводенне голодування (клізмування обов’язкове!) і одноразове сліпе зондування припиняло розвиток хвороби, крім випадків «випадання» дисків.
Отже, необхідно приділити увагу стану органів травлення. Проте існує метод і місцевого впливу, який дає змогу істотно поліпшити стан хворого і на тривалий час позбутися загострень.
Народна медицина зороастрійців рекомендує такий рецепт, адаптований до наших умов Джуною Давіташвілі.
Чорну редьку середніх розмірів миють щіткою і натирають на тертушці. У вечірню годину хворого кладуть на живіт, оголюють спину, поруч із шиєю вкладають валики з вати чи старих ношених речей. По обидва боки від хребта двома смужками завширшки близько 3 см. (паравертебрально) укладають редьку – від основи черепа до куприка. Накривають полотниною, зверху придавлюють ковдрою та подушками. Через кожні 5 хв. потрібно перевіряти стан шкіри: у деяких пацієнтів атрофічні явища настільки виражені, що чутливість шкіри практично відсутня. Щоб запобігти опікам , краще недотримати продукт, у разі достатньо вираженої гіперемії (почервоніння) шкіри – редьку зняти. Це зручно робити теплим вологим шматочком тканини, змітаючи редьку на совок. Не гаючи часу, у почервонілу ділянку пальцями обох рук втирають сік половинки лимона. Хворого одягають, перевертають на спину і вкладають спати.
Скільки саме тримати редьку на шкірі, сказати важко, оскільки і редька різниться за «силою» (ефективністю), і шкіра – за чутливістю. Тривалість може становити 5-7 хв., іноді 20 хв., і навіть більше. Наступну процедуру можна застосовувати лише через 2-4 дні після того, як на шкірі зникне гіперемія від попередньої, щоб уникнути опіків. При застарілих процесах проводять десять лікувальних сеансів, що загалом може тривати понад місяць.
Якщо порушена рухливість плечових суглобів, що трапляється досить часто, спочатку такий компрес прикладають на уражену ділянку, примотуючи редьку. Це зручніше робити, коли хворий сидить на стільці чи у кріслі. Потім оброблені суглоби добре закутують і ту саму редьку використовують для накладання на хребет.
Щодо плекситів, артритів, болю в м’язах різної етіології іноді достатньо однієї процедури. Виконують її на ніч, після втирання лимонного соку хворе місце тепло закутують.
Процедуру виконують тільки під час ремісії, а не під час загострення!
Паралельно з описаною процедурою впродовж місяця вживають по 1 лимону щодня, краще з медом. У крайньому разі п’ють його розбавлений сік невеликими порціями. Цитрат натрію, що утворюється в організмі, має властивості антикоагулянту і сприяє уникненню утворення нових тромбів та почасти розчиненню старих. Втирання лимонного соку має на меті те саме: розчинити мікротромби в капілярах, що живлять хребет, та відновити мікроциркуляцію. Крім того, натрію цитрат, що утворюється в організмі, має лужну реакцію, зменшує ацидоз, сприяє виведенню у вигляді цитратних солей кислих токсинів.
Протирецидивне лікування проводять упродовж першого року після одужання 1-2 рази, потім ще впродовж двох років (1-2 рази щороку). Таким чином вдавалося повернути працездатність інвалідам. Хворі, які не могли звести руку, щоб одягнутися, повністю повертались до нормального життя.
Як допоміжні засоби можна рекомендувати настої з трави сухоцвіту багрового, що стимулює периферичний кровообіг. Місцево досить часто розтирають болючі місця настоянкою квітів робінії (білої акації), яку готують у домашніх умовах так: свіжі, тільки-но зібрані суцвіття заливають міцною горілкою так, щоб вони були покриті рідиною, ставлять у темне місце на 3 тижні. Проціджують, вичавлюючи залишок, зберігають у темряві. Іноді до акації додають свіжі суцвіття бузку звичайного, готуючи їх таким самим методом.
Однак у більшості випадків описане лікування – детоксикація, редька та лимони – не потребує доповнень.
При випадінні хребців та між хребцевій грижі єдиним відомим нам ефективним засобом є вправи на профілакторі Євмінова з наступним лікуванням описаними вище засобами.
Засвідчуємо дієвість ще одного старовинного засобу від радикуліту, який застосовують у гострих випадках, - міді, частіше у вигляді мідного дроту. Попередньо його поверхню механічно очищають від лаку, обкручують у кілька шарів навколо талії і не знімають тривалий час, навіть під час купання. До речі, мідь та срібло здавна використовували як індикатор стану здоров’я: на тілі здорової людини не повинна з’являтися чорна смуга від металів. Якщо дріт позеленів, його знімають, чистять крейдою, тіло ретельно вимивають і знову надягають «пояс» - до повного одужання. При цьому локалізація болю не має великого значення, при шийному радикуліті, звичайно, мідна пластинка швидше спрацює на болючій ділянці, але і мідний «пояс» на талії також діє.
Якщо хребет перестає виконувати свою опорно-механічну функцію – підтримувати корпус, цю функцію можна частково перекласти на м’язовий апарат. Отже, необхідні спеціальні вправи для зміцнення м’язів спини, а також плавання, лижі тощо.
Джерело: А.Я.Кобзар «Фармакогнозія в медицині», Медицина, 2007. |
