Продукти спеціального призначення
Опубликовано: Жовтень 23, 2017
| ПРОДУКТИ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ У 1989 р. завдяки японським дослідникам наукова література збагатилася новим терміном – «функціональне харчування». Сьогодні під функціональним харчуванням мають на увазі споживання продуктів природного походження, які при систематичному вживанні надають позитивну регулюючу дію на ті або інші фізіологічні функції організму, тим самим, сприяючи поліпшенню фізіологічного і психічного здоров'я, зниженню ризику розвитку захворювань або прискоренню одужання. Харчування і хвороби Чверть століття назад зарубіжні вчені S. Eaton і M. Konnor висунули гіпотезу, що пояснює високу поширеність «хвороб цивілізації». Суть її полягає в тому, що гени сучасної людини, адаптовані в перебіг майже мільйона років еволюції до життєвих засад і їжі древніх попередників, виявилися недостатньо стійкими до різких змін життя людини за останніх 100-200 років. Прямого підтвердження гіпотези S. Eaton і M. Konnor знайти не удалося. Але є дані зарубіжних епідеміологічних спостережень, що свідчать про те, що представникам етнічних груп, що зберегли традиційний устрій життя, не властиві аутоіммунні і алергічні захворювання. Цукровий діабет, сечокам'яна і жовчнокам’яна хвороба, ожиріння, артеріальна гіпертензія, такі поширені в країнах, що прийняли західноєвропейський спосіб життя, у них зустрічаються украй рідко. Є результати клінічних досліджень профільних науково-дослідних організацій України і Українського НДІ харчування, згідно з якими незбалансований раціон, особливо в екологічно неблагополучних регіонах, є чи не основною причиною високої поширеності багатьох неінфекційних захворювань. В той же час відомо, що за останні двісті років структура і склад харчування зазнали істотні зміни. Різко зросло вживання рафінованих продуктів, багатих легкозасвоюваними вуглеводами, проте позбавлених вітамінів, харчових волокон і інших життєво необхідних нутрієнтів. Не у кращу сторону змінився раціон і по співвідношенню омега-6 до омега-3 жирні кислоти: вважається, що в давнину воно складало 2:1, зараз же оцінюється як 10:1 – для жителів прибережних областей і (30-50):1 – для населення континентальної суші. Зникли з раціону незрілі овочі і фрукти з їх потужним антимутагенним і протираковим ефектом, обумовленим високим вмістом флавоноїдів та глутатіону. Чималу роль в створенні дефіциту деяких нутрієнтів відіграє і виснаження ґрунту. Якщо 75 років тому для задоволення добової потреби організму в залізі досить було 1-2 яблук, то сьогодні – 10-15. А впровадження термічної обробки поряд з підвищенням гігієнічних вимог привело до зміни складу і зменшення кількості мікроорганізмів, що потрапляють в організм людини, зокрема молочнокислих бактерій. Річ у тому, що в давнину збереження продуктів харчування забезпечувалося природною ферментацією, здійснюваною молочнокислими бактеріями та іншими мікроорганізмами, що випадково потрапляли в рослинну і тваринну їжу. Як наслідок, в травному тракті опинялися мільярди молочнокислих бактерій, які разом з продуктами метаболізму – леткими жирними кислотами, пептидами, поліамінами, вітамінами, антибіотикоподібними речовинами – відігравали важливу роль у підтримці здоров'я людини. Історія успіху Перелік продуктів функціонального харчування спочатку був невеликий. Японські дослідники включили в нього продукти, що містять біфідо- та лактобактерії, олігосахариди, харчові волокна і омега-3 жирні кислоти. Але вже на початок XXI ст. до них додалися цукроспірти, ізопреноїди, вітаміни, фосфоліпіди, холіни, амінокислоти, пептиди, протеїни, нуклеїнові кислоти, макро - і мікробіоелементи, глікозиди, спирти, цитаміни, органічні кислоти, лектіни, рослинні ензими та інші фітосполуки. Розширенню списку функціональних інгредієнтів сприяло і те, що на початку 90-х років японський уряд схвалив функціональне харчування як альтернативу медикаментозної терапії, визначивши його як Food for Specific Health Use (FOSHU). Сама по собі ідея використання продуктів харчування та їх окремих компонентів замість лікарських препаратів належить двічі лауреатові Нобелівської премії по хімії Лайнусу Полінгу. Відомий вчений ще в 60-х роках минулого століття запропонував концепцію ортомолекулярної медицини, згідно якої при лікуванні соматичних і психічних захворювань можна застосовувати не лікарські засоби, а макро – і мікронутрієнти (наприклад, вітаміни) або речовини екзогенного походження (наприклад, інулін), підібрані індивідуально, в оптимальних (що перевищують фізіологічні) кількостях. По суті, японські вчені лише переосмислили ідеї Л. Полінга. Але у відмінності від ортомолекулярної медицини концепція функціонального харчування набула широкого поширення. В середині 90-х національні програми функціонального харчування з'явилися в Китаї, США і країнах Євросоюзу. Кожна з них має свої особливості. На думку американських експертів, функціональне харчування повинне включати: - продукти, що насамперед містять необхідну кількість функціонального інгредієнта, або групи функціональних інгредієнтів; - натуральні продукти, що збагачені яким-небудь функціональним інгредієнтом або групою функціональних інгредієнтів; - натуральні продукти, з яких видалений компонент, що перешкоджає прояву фізіологічної активності присутніх в них функціональних інгредієнтів; - натуральні продукти, в яких вихідні потенційні функціональні інгредієнти модифіковані таким чином, що вони починають проявляти фізіологічну активність або ця активність посилюється; - натуральні харчові продукти, в яких в результаті тих або інших модифікацій підвищується біозасвоюваність функціональних інгредієнтів, що входять до них; - натуральні або штучні продукти, які в результаті використання технологічних прийомів набувають здатності зберігати і покращувати фізичне і психічне здоров'я людини та знижувати ризик розвитку захворювань. Європейські експерти вважають, що продукти харчування слід відносити до функціональних, якщо є можливість продемонструвати їх позитивний ефект на ту або іншу ключову функцію (функції) макроорганізму (окрім традиційних живильних ефектів) і отримати вагомі об'єктивні докази, що підтверджують ці взаємовідношення. Не обмежуючись загальними міркуваннями, вони перераховують ключові функції і стан організму, позитивний вплив на яких дозволяє віднести харчовий продукт до категорії функціональних: - зростання, розвиток і диференціація (адаптивні зміни в організмі матері в період вагітності і грудного вигодовування; зростання і розвиток плоду; зростання і розвиток дитини в період новонародженості і в останні періоди дитинства); - захист проти з'єднань, що володіють оксидантною активністю (дослідження структури і функцій ДНК, білків, ліпопротєїнів, поліненасищених жирних кислот, клітинних мембран); - стан серцево-судинної системи (гомеостаз ліпопротєїнів; цілісність ендотелію і артеріол; спостереження за чинниками, що беруть участь в коагуляції і фібринолізі; рівень гомоцистеїну в плазмі крові; контроль артеріального тиску); - цукровий діабет і ожиріння (маса тіла, склад і розподіл жирового шару; збереження енергетичного балансу; вміст глюкози, інсуліну і тріацилгліцеринів в сироватці крові; адаптація до фізичних вправ); - стан кісткової тканини (щільність кісткової тканини, кінетика іонів кальцію, фосфору, магнію); - фізіологія шлунково-кишкового тракту (вага і консистенція фекалій, частота стільця, час транзиту вмісту через травний тракт, склад і кількість газів в повітрі, що видихається, кількість гастроінтестінальних гормонів (наприклад, холецистокініну); - стан нормальної мікрофлори (кількість і склад мікроорганізмів у фекаліях, стан біоплівки кишечнику, гістохімічні, морфологічні дослідження вмісту травного тракту, біотипирування мікроорганізмів, що виділяються, склад мікробних метаболітів, проби навантажень з індикаторними мікроорганізмами і хімічними субстанціями, дослідження мікроорганізмассоційованих характеристик); - стан імунної системи (стан асоційованої з травним трактом лімфоїдної тканини, активність фагоцитозу, вміст ендотоксину в сироватці крові, кількість імуноглобулінів різних класів, Т- і В-лімфоцитів, інтерлейкінів, медіаторів імунної відповіді і запалення; - поведінкові реакції і стан психічного здоров'я (апетит, відчуття ситості, пізнавальні здібності, настрій і життєстійкість, здатність справлятися із стресом). З появою національних програм багато крупних фармацевтичних компаній раніше спеціалізувалося на виробництві лікарських засобів, «перемкнулися» на випуск функціональних інгредієнтів. Підприємства харчової промисловості стали нарощувати випуск продуктів функціонального харчування. Асортимент продуктів, що випускаються, істотно розширився. Досить сказати, що в даний час 40% населення США за медичними показаннями вживають продукти функціонального харчування замість традиційних лікарських засобів. На ринку Японії представлено декілька сотень традиційних продуктів, збагачених різними функціональними інгредієнтами. У Китаї виробляються функціональні продукти, призначені для регуляції імунітету, ліпідного і вуглеводного обміну, артеріального тиску, запобігання розвитку психоорганічного сенильного синдрому, поліпшенню сну, пам'яті, зростанню, розвитку, сексуальній активності, функціям травного тракту, лактації, зору, зняттю стомлюваності, схудненню, поліпшенню забезпечення організму киснем, запобігання анемії і покращанню самопочуття при анемічних станів, пов'язаних з недоліком нутрієнтів, захисту печінки від хімічних пошкоджень, захисту від радіації, мутагенної дії, з метою підвищення протипухлинного захисту, посилення виведення з організму свинцю, кальцифікації кісткової тканини і т.п. Український ринок продуктів функціонального харчування в основному представлений: - продуктами для дітей грудного віку (кефіру і йогурту вітчизняного виробництва); - продуктами для вагітних і жінок, що годують грудьми; - продуктами для літніх людей (знежирений біфідойогурт, збагачений вітамінами); - продуктами для людей з хронічними захворюваннями (наприклад, хворих цукровим діабетом). Що стосується світового ринку продуктів функціонального харчування, то на сьогоднішній день його доля на ринку харчових продуктів складає 5%. Але якщо вірити прогнозам провідних фахівців в області харчування і медицини, то в найближчому майбутньому його доля досягне 30%. Більш того, функціональні продукти поступово витіснятимуть з сфери реалізації багато традиційних лікарських препаратів. Ламара Львова, канд.біол.наук. За даними «Фармацевт Практик» № 3, 2012 р. |
