Виразкова хвороба шлунку та 12-палої кишки
Опубликовано: Жовтень 19, 2017
| ВИРАЗКОВА ХВОРОБА ШЛУНКУ ТА 12-ПАЛОЇ КИШКИ Виразкова хвороба – це захворювання, при якому в результаті порушення регулюючих нервових і гормональних механізмів та розладів шлункового травлення утворюється пептична виразка в шлунку або дванадцятипалій кишці. Відрізняється хронічною рецидивною течією. Етіологія. Захворювання поліетіологічне. Розрізняють основні і сприяючи чинники, що обумовлюють розвиток гастродуоденальних виразок. До основних чинників відносяться: розлади нервових регулюючих механізмів кори головного мозку, що роблять вплив на підкірку і гіпоталамус, із стійким збудженням центрів блукаючого нерва унаслідок нервово-психічного перенапруження, психічних і черепно-мозкових травм, дистрофічних поразок нервової системи, рефлекторних дій з інших органів; порушення гормональних регулюючих механізмів системи гіпофіз – кора наднирників, статевих залоз, деяких інкреторних функцій підшлункової залози та ін.; місцеві порушення травлення і трофіки гастродуоденальної системи – кислотно-пептичний і моторно - евакуаторний чинники, стан кровообігу, слизистий бар'єр, гіперплазія секреторного апарату, тривалі порушення харчування – швидка їжа, порушення режиму і стереотипу харчування, незбалансованість харчування та ін., хронічні ураження слизової оболонки – гастрити, гастродуоденіти, дистрофія. Сприяючими чинниками є: конституціональні особливості, спадковість, супутні захворювання, у тому числі органів травлення, зловживання алкоголем і нікотином, дія деяких лікарських засобів. Патогенез. І патогенетичний рівень – під впливом етіологічних чинників відбувається дезінтеграція процесів збудження і гальмування в корі головного мозку. ІІ патогенетичний рівень – дисфункція гіпоталамо-гіпофізарної зони. ІІІ патогенетичний рівень – дисфункція вегетативної нервової системи. В разі переважання тонусу парасимпатичної нервової системи посилюється перистальтика і тонус шлунку; збільшується секреція гастрину і соляної кислоти; стають посиленими і хаотичними евакуації та скидання кислого шлункового вмісту в дванадцятипалу кишку, який не встигає олужнюватися дуоденальним вмістом; розвивається дистрофічний процес в дванадцятипалій кишці, зниження секреції в ній ентерогастрону, секретину, панкреозиміну і, отже, недостатня продукція компонентів панкреатичного соку, що обслуговують, недостатнє гальмування продукції соляної кислоти. Створюються передумови для розвитку виразки дванадцятипалої кишки. При відносному переважанні тонусу симпатичної нервової системи розвиваються наступні зміни: тонус шлунку знижується, евакуація сповільнюється, розвивається антральний стаз, збільшується продукція гастрину, соляної кислоти, але одночасно спостерігається зворотна дифузія водневих іонів в слизову оболонку і підслизову оболонку, розвивається місцевий тканинний ацидоз, зникає замикаючий рефлекс заворітника, створюються умови для закидання дуоденального вмісту з жовчними кислотами в шлунок, - таким чином, формуються передумови для розвитку виразки шлунку. ІV патогенетичний рівень – дисфункція ендокринної системи, включаючи гастроінтестінальну ендокринну систему. Проявляється в підвищенні активності гормонів, стимулюючих продукцію соляної кислоти і пепсину, і зниженні активності гормонів, що інгібірують шлункову секрецію. V патогенетичний рівень: у наслідок здійснення патогенетичних механізмів на колишніх рівнях розвивається переважання агресивних чинників над захисними чинниками (гастропротективними) і розвивається виразка шлунку або дванадцятипалої кишки. Клінічна картина пов'язана з локалізацією виразки. Виразка кардинального відділу шлунку: ниючий біль в епігастрії або під мечовидним відростком відразу після їжі, особливо після гострої або гарячої їжі, інколи іррадіює в ділянку серця, упорна печія, відрижка їжею; при пальпації болючість під мечовидним відростком і при натисканні на нього; язик обкладений. Виразка тіла і дна шлунку: тупий ниючий біль в надчеревній області, частіше натщесерце або через 20-30 хв після їжі; зрідка біль турбує вночі, відрижка з'їденою їжею, нудота, печія буває рідко; язик обкладений густим сірувато-білим нальотом; пальпаторна і перкуторна болючість в мезогастрії і в лівому підребер'ї. Виразка пілорична: інтенсивний і тривалий біль в епігастрії справа через 2-3 години після їжі, що віддає в спину і за грудину, в праве підребер'я; упорна блювота великим об'ємом кислого шлункового вмісту, схуднення, перкуторна і пальпаторна болючість в епігастрії справа; язик чистий. Виразка цибулини дванадцятипалої кишки: інтенсивні болі в епігастрії зліва через 3-4 години після їжі, нерідко голодні і нічні, такі, що втихомирюються після їжі, особливо після молока; упорна печія, відрижка кислим; часто блювота кислим вмістом, що приносить полегшення; закрепи; перкуторна і пальпаторна болючість в епігастрії з правої сторони; язик чистий. Виразки постбульбарні: упорні болі в мезогастральній і пілородуоденальній зонах через 3-4 години після їжі з іррадіацією в спину, праве і ліве підребер'я; блювота на висоті болю, що не приносить полегшення; печія; закрепи; можливі кишкові кровотечі; часто до процесу залучаються підшлункова залоза і жовчні шляхи; перкуторна і пальпаторна болючість в епігастрії справа. Лікування. Основний принцип терапії виразкової хвороби – дотримання режиму харчування. Харчування має бути дрібним, частим (6-8 разів на день), повноцінним, збалансованим, хімічно і механічно щадним. Виключаються жирні, смажені страви, продукти, що викликають метеоризм. Основою дієтичного лікування при виразковій хворобі є частий прийом їжі, що забезпечує прояв її буферних властивостей. Рекомендується відмова від куріння, санація порожнини рота, дотримання режиму роботи, сну і відпочинку. При виражених нейровегетативних розладах, ацидозі обмежують вуглеводи, при порушеннях трофіки збільшують кількість білка. В період загострення виразкової хвороби показана госпіталізація. Призначається постільний або палатний режим на 2-3 тижні. Лікарська терапія має бути динамічною, передбачає дію на патогенні ланки. Лікування медикаментами проводять з врахуванням фази загострення і ремісії, індивідуально у кожному конкретному випадку. При виразковій хворобі шлунку перевагу віддають біостимулюючому лікуванню. Виразки, що погано гояться, ускладнені та викликають сумніви в доброякісності, підлягають оперативному лікуванню. Фізіотерапія. Діаметрія на надчеревну область, шийні симпатичні вузли в період затухаючого загострення; УВЧ; грілки; грязелікування; парафінові, грязьові і озокеритові аплікації; хвойні, радонові, перлові, сірчановодневі ванни; електрофорез; санаторно-курортне лікування у період затихання або не в період загострення хвороби. Профілактика зводиться до усунення нервової напруги, негативних емоцій, відмови паління та зловживання алкоголем, в нормалізації харчування, відповідному працевлаштуванні. |
