Гепатити
ГЕПАТИТИ Гепатити – це запальні захворювання печінки, які можуть бути як інфекційної, так і неінфекційної природи. Гепатит вірусний Вірусний гепатит (хвороба Боткина) - важке гостре інфекційне захворювання, що характеризується загальною інтоксикацією, переважним ураженням печінки, порушенням обмінних процесів, нерідко з розвитком жовтяниці. Етіологія. Серед вірусних гепатитів (по сучасній номенклатурі) розрізняють по етіологічних ознаках вірусний гепатит А, вірусний гепатит В, вірусні гепатити ні-А, ні-В. Найбільше клінічне значення мають вірусні гепатити А і В. Вірус гепатиту А передається фекально-оральним і повітряно-краплинним шляхом; для вірусу гепатиту В характерний парентеральний механізм (сироватковий гепатит) передачі інфекції. Епідеміологія. Джерелом інфекції є людина, яка хвора жовтяничною або без жовтяничною формою хвороби, а також особи, що перенесли у минулому сироватковий гепатит і є вірусоносіями. У хворих інфекційним гепатитом вірус міститься в крові і виділяється в довкілля з випорожненнями. Основний механізм передачі – фекально-оральний. Зараження може відбуватися через харчові продукти, воду, контактно-побутовим шляхом. У хворих сироватковим гепатитом вірус міститься лише в крові. Для зараження здорової людини достатньою є доза до 0,0005 мкл крові хворого. Для сироваткового гепатиту основне значення має парентеральний шлях зараження. Гепатити ні-А, ні-В можуть бути як з парентеральним, так і орально-фекальним шляхом передачі інфекції. Патогенез. Впровадження збудників вірусного гепатиту може відбуватися через шлунково-кишковий тракт або парентерально. Розмноження вірусу відбувається в ретикулярних клітках шлунково-кишкового тракту і мезентеріальних лімфатичних вузлах. Потім настає гематогенна генералізація інфекції (первинна вірусемія), яка виникає до початку хвороби, як при інфекційному, так і при сироватковому гепатиті. Вірус розноситься по всьому організму, але найбільш сприятливі умови для розмноження існують в печінці (гепатогенна фаза). У цей період вірус поступає в кров не лише з клітин її первинної репродукції, але і з печінки, унаслідок чого масивність вірусемії збільшується (вторинна вірусемія). Чергові хвилі вірусемії обумовлюють тенденцію вірусного гепатиту до хвилеподібної течії, загострень і рецидивів. Клінічна картина. Інкубаційний період при інфекційному гепатиті вагається від 25 до 45 днів (в середньому 30 днів), при сироватковому гепатиті – від 60 до 160 днів (в середньому 90 днів). Тривалість дожовтяничного періоду – 1-2 тижні. Частіше він протікає за діспептичним типом (поганий апетит, нудота, блювота, інколи розлад стільця). При артралгичному синдромі, окрім болів в суглобах, відмічаються болі, що «ломлять, в кістках і м'язах». Астеновегетативний синдром виявляється в зниженні працездатності, в загальній слабкості, головному болі, порушенні сну. Інколи захворювання відразу починається з жовтяниці, без вираженого дожовтяничного періоду. Потім настає жовтяничний період. Жовтяниця наростає поступово, спочатку вона з'являється на склерах, м'якому і твердому піднебінні, і нарешті стає жовтою (іктерічною) шкіра. Вираженість жовтяниці, як правило, пропорційна важкості хвороби, хоча можуть спостерігатися важкі і навіть коматозні форми при слабо вираженій жовтяниці. Майже у всіх хворих збільшуються печінка, рідше селезінка, відмічається брадикардія, гіпотензія. Нерідко мають місце свербіння шкіри, головні болі, порушення сну. Сеча стає темною (кольори оксамитового пива), кал ахолічний (світлий). Жовтяничний період продовжується 2-4 тижні. В період одужання загальний стан хворих покращується. Поступово зменшується і потім повністю зникає жовтяниця, з'являється апетит, зменшується в розмірах печінка, сеча яснішає, кал стає забарвленим. Інколи одужання тягнеться повільно, носить хвилеподібний характер. При цьому можуть тривало зберігатися діспептичні розлади, астенізація. Інколи відмічається відчуття важкості в області печінки після їжі. По клінічних проявах вірусний гепатит може протікати у вигляді: жовтяничної, стертої, безжовтяничної, субклінічної форм. Жовтяничні форми ділять на легкі, середньої важкості та важкі. Останні при прогресі хвороби можуть дати картину печінкової недостатності з розвитком передкоматозного і коматозного стану. Лікування. Весь період розпалу захворювання хворі повинні знаходитися на постільному режимі і дотримувати білково-вуглеводну дієту з обмеженням жирів (дієта № 5). Рекомендується в добу по 2-3 літри рідини у вигляді соків, лужних мінеральних вод. Призначають вітаміни В1, В2, В6, РР, аскорбінову кислоту, рутин, кокарбоксилазу, ліпоєву кислоту. При формах середньої тяжкості, крім того, внутрішньовенне краплинно вводять 5%-ний розчин глюкози, ізотонічний розчин хлориду натрію. В разі важкої течії, а також при затяжному, холестатичному і набрякасцитичному варіанті, при розвитку підгострої дистрофії печінки показані глюкокортикоїдні препарати. Багатоплановість дії лікарських трав на шлунково-кишковий тракт (протизапальна, спазмолітична, дезінтоксикаційна, бактеріостатична, інколи бактерицидна і ін.), їх здатність стимулювати фагоцитоз обґрунтовують необхідність фітотерапії протягом всього гострого періоду гепатиту. Гепатит хронічний Гепатит хронічний - це полі етіологічний запальний процес без порушення часткової і судинної архітектоніки печінки (на відміну від цирозу печінки), продовжується більше 6 місяців і який виявляється астенодіспептичним синдромом, гепатомегалією і порушенням функції печінки. Етіологія. Найчастіше хронічний гепатит є результатом перенесеного раніше гострого вірусного гепатиту, в більшості випадків – легкої або безжовтяничної, нерідко безсимптомної форми гепатиту. Особливо сприятливе нашарування дельти-суперінфекції на вірус В. Вважають, що в 50% хворих хронічним гепатитом причина захворювання – гострий вірусний гепатит. Встановлено розвиток хронічного алкогольного гепатиту, який по частоті конкурує з вірусним гепатитом. Признається можливість поєднаної дії на печінку алкоголю і вірусу. Окрім алкоголю, мають значення вплив інших токсичних чинників (чотири хлористого вуглецю, дихлоретану, тетрахлоретилену і ін.), аутоіммунні обмінні порушення, паразитарні хвороби та ін. З кожним роком зростає число лікарських гепатитів. Запальні зміни в печінці можуть спостерігатися при захворюваннях інших органів і систем (реактивний гепатит). Патогенез. Попадання вірусу в організм відбувається при переливанні крові та її компонентів, при обширних оперативних втручаннях, при трансплантаціях органів і тканин, а також статевим шляхом. Сприяючими чинниками можуть бути: імунологічна неповноцінність, імунний дефіцит або дисбаланс в системі клітинного імунітету (переважання активності Т-супресорних клітин над активністю Т-хелперів). Такий дефіцит обумовлює часткову толерантність імунокомпетентних клітин до вірусної інфекції, нездатність їх здійснювати повне виведення вірусу з організму. До імунодефіцитних станів незрідка приводять хронічні системні захворювання, гемобластози, інтоксикації, тривалий прийом імунодепресантів і хімічних засобів, іонізуюче випромінювання, наркоманія, супутні захворювання. Все це сприяє тривалому збереженню вірусу в організмі, хронічній течії і прогресу гепатиту. На відміну від захворювань печінки вірусної етіології, клінічна форма і перебіг яких визначається мірою імунологічної толерантності організму до збудника, алкогольний гепатит, будучи токсичним ураженням печінки, характеризується закономірністю патологічних змін залежно від дози алкоголю і тривалості його вживання. До 90% прийнятого етанолу метаболізується в печінці з утворенням ацетальдегіду, що володіє прямою гепатотоксичністю. Крім того, ацетальдегід піддається надалі перетворенню на ацетилкоензим А. Надлишок останнього сприяє утворенню різних ліпідів, що відкладаються в гепатоцитах, і стимулює утворення перекисів, які сприяють переокисленню ліпідів мембран гепатоцидов з порушенням їх цілісності за рахунок зниження вмісту відновленого глютатіону, що грає захисну роль в клітині. В результаті відбувається балонна дистрофія і некроз гепатоцитов, з'являється алкогольний гіалін Меллорі, нейтрофільна інфільтрація, відкладання жиру в гепатоцитах, перівенулярний фіброз, деколи – ознаки холестазу. Клінічна картина. Хронічний гепатит виявляється больовими відчуттями в правому підребер'ї, діспептичними розладами (зниженням апетиту, нудотою, відрижкою, поганою переносимістю жирів, відчуттям повноти і тиску, метеоризмом, нестійким стільцем), загальною слабкістю, стомлюваністю, нездужанням, артралгією, субфебрилітетом, кровоточивістю ясен, свербінням шкіри, темною сечею, світлим калом; гепатомегалією, спленомегалією, жовтяничністю шкіри і склер; позапечінковими порушеннями – пальмарною еритемою, гінекомастією, трофічними змінами шкіри, зниженням оволосіння, судинними зірочками. Типові синдроми гепатитів:
- астеновегетативний (слабкість, стомлюваність, іпохондрія, погана працездатність, нервозність);
- діспептичний (нудота, відрижка, зниження апетиту, відчуття повноти і тиску, погана переносимість жирів, втрата маси);
- малих печінкових ознак (сонливість, кровоточивість, жовтяниця, підвищення рівня білірубіну і інші ознаки активності); пошкодження гепатоцитів (підвищення активності АСТ, АЛТ, ЛДГ4, ЛДГ5, фруктозо-1-фосфатальдолази, сорбітдегидрогенази, альдолази та ін.; підвищення в крові концентрації вітаміну В12, заліза і білірубіну); холестазу (підвищення активності лужної фосфатази сироватки, 5-нуклеотидази, збільшення рівня b-ліпопротеїдів, холестерину, білірубіну);
- печінково-клітинна недостатність (підвищення активності холіноестерази, зменшення вмісту протромбіну, альбуміну);
- запально-мезенхімальнй;
- спленомегалія.
