ПРОСТАТИТ
Найчастішими захворюваннями чоловічих статевих органів є захворювання передміхурової залози. Найбільш часто зустрічаються простатит і аденома (доброякісна гіперплазія) простати.
Простатит зустрічається у чоловіків будь-якого віку і являє собою запалення передміхурової залози.
Запалитися передміхурова залоза може в будь-якому віці, і не тільки з-за попадання інфекції через сечовипускальний канал.
Передміхурова залоза знаходиться в області малого тазу, складається з декількох частин і тільки одна з них містить залізисту тканину.
Залозиста тканина простати складається з безлічі дрібних залозок, кожна з яких має свій вивідний проток. Протоки зливаються разом, утворюючи більш великі протоки. І в дрібних, і у великих протоках є розширення - синуси, в яких накопичується секрет передміхурової залози - простатичний сік. У свою чергу, простатичний сік є добрим живильним середовищем для розвитку бактерій, а клітини, що вистилають синуси - прекрасний субстрат для життя внутрішньоклітинної статевої інфекції (хламідії, мікоплазми, уреаплазми, віруси). Крім того, передміхурова залоза не має власних магістральних кровоносних судин і тому кровопостачання відбувається за рахунок дрібних судин з восьми-десяти джерел. Тому, швидкість кровотоку в передміхуровій залозі початкова низька, що в свою чергу призводить як до розвитку інфекційного початку, так і до формування застійних змін в самій тканині простати. Ці обставини багато в чому визначають складність структурних змін передміхурової залози і різноманіття клінічних форм простатиту.
Простатит буває :
- Неінфекційним - викликаним застоєм венозної крові в області таза. Причиною його виникнення є як безладне статеве життя, так і статева стриманість у молодому і похилому віці. Біль, при цьому, слабка, ниюча, що віддає у поперек і промежину, посилюється при стримуванні. Іноді відзначається прискорене сечовипускання з ранку. Значною ознакою стає зниження лібідо, стертий оргазм і ослаблення ерекції - саме ці проблеми призводять чоловіків до лікаря;
- Інфекційний гострий простатит проявляється яскравими симптомами: болем, печінням при сечовипусканні, нічними позивами і розпирання сечового міхура, підвищенням температури тіла. Бактерії зазвичай потрапляють в уретру під час статевого акту, і, досягаючи простати, утворюють запалення, яке потрібно лікувати невідкладно, інакше процес перейде в хронічний;
- Хронічний інфекційний простатит починається з інфекційного зараження, а потім переходить в тривалу стадію, що характеризується анатомічними порушеннями простати. Схильність до хронічного простатиту підвищується при сидячому способі життя, безладних статевих зв'язках, нерегулярному статевому житті.
Симптоми, що виникають при простатиті, можна поділити на три групи:
- З боку сечостатевої системи (затримка або прискорене сечовипускання, печіння і біль, часті позиви, неповне спорожнення сечового міхура);
- З боку статевої функції (зниження ерекції, оргазму);
- З боку нервової системи (депресія, неврози, пов'язані з фізіологічними проблемами).
Фактори виникнення простатиту:
- Вік
- Нестабільне статеве життя
- Переохолодження
- Травми
- Порушення крово-і лімфообігу в органах малого тазу
- Зниження імунного захисту організму
- Гормональні порушення (абсолютна або відносна андрогенна недостатність)
- Порушення дієти
- Малорухливий спосіб життя
- Хронічні захворювання організму
- Венеричні та урологічні захворювання
Простатит часто поєднується з уретритом, везикулітом, а в літньому віці - з аденомою передміхурової залози.
Обстеження, діагностику і лікування простатиту повинен проводити уролог.
Діагностика гострого простатиту не має труднощів через характерної клінічної картини і ґрунтується на скаргах хворого і даних огляду.
При пальцевому ректальному дослідженні простата різко болюча, набрякла. У сечі визначається велика кількість лейкоцитів. При сепсисі в крові хворого виявляються специфічні мікроорганізми, які проникли в кров з вогнища запалення у передміхуровій залозі. Використовуються інструментальні методи дослідження - такі, як УЗД передміхурової залози і навколишніх органів, іноді використовується комп'ютерна томографія або магнітно-резонансна томографія.
Так як в більшості випадків хронічний простатит протікає без симптомів, то основним методом його діагностики є визначення мікроорганізмів у тканинах передміхурової залози. Для виявлення бактерій виконують висівання невеликої кількості сечі або простатичних виділень на живильному середовищі, для визначення зростання бактерій (урокультура). Крім того, використовується мікроскопія секрету передміхурової залози. Одним з критеріїв діагнозу є підвищення кількості лейкоцитів у секреті (більше 10 в полі зору). У деяких випадках спостерігається підвищення специфічного антигену простати.
Щоб уникнути розвитку простатиту чи повторного загострення захворювання необхідно:
1. Вести рухливий спосіб життя, особливо при сидячій роботі. Займатися зарядкою, бігати з ранку або хоча б робити перерву щогодини, прогулюючись біля робочого місця.
2. Уникати переохолоджень, так як будь-який перепад температур відбивається на імунітеті.
3. Впорядкувати статеве життя.
4. Позбутися від хронічних закрепів.
5. Лікувати хронічні захворювання: бронхіт, гастрит та ін.
6. Регулярно проводити обстеження на предмет виявлення захворювань, що передаються статевим шляхом.
Лікування повинне бути комплексним, спрямованим на знищення інфекції та зміцнення імунітету:
1. Антибактеріальна терапія
2. Масаж простати і фізіотерапевтичні процедури, які поліпшують кровообіг в тазу, що підвищує ефективність антибактеріальної терапії.
3. Прийом імуностимуляторів підвищує захисні функції організму від інфекції і знижує побічні ефекти від прийому антибіотиків. |
