Архіви

Головний мозок – один із головних органів-мішеней при артеріальній гіпертонії. Цереброваскулярні ускладнення багато в чому визначають долю хворих на артеріальну гіпертензію, будучи причиною стійкої втрати працездатності та летального результату.

Термін «цереброваскулярні захворювання» застосовується для позначення всіх захворювань головного мозку, спричинених патологічними змінами кровоносних судин: артерій, артеріол, капілярів, вен та синусів твердої мозкової оболонки.

Основними причинами хронічних цереброваскулярних порушень є:

• артеріальна гіпертензія з ураженням артерій дрібного калібру,
• атеросклероз, що призводить до порушення прохідності великих поза- та внутрішньочерепних артерій,
• зміни коагулюючих та реологічних властивостей крові зі схильністю до тромбоутворення,
• цукровий діабет.

До основних порушень відносяться оклюзія судин тромбом і емболом або розрив судинної стінки, що спричиняє два типи ураження головного мозку: ішемію (з формуванням інфаркту або без нього) і крововилив.

В інших випадках цереброваскулярні захворювання виникають внаслідок порушення проникності чи запалення судинної стінки, артеріальної гіпертензії, підвищення в'язкості або зміни інших якісних характеристик крові.

Порушення проникності стінок кровоносних судин може призводити до виникнення головного болю, набряку головного мозку та судом при гіпертензивній енцефалопатії.

Сучасні підходи до лікування та вторинної профілактики хронічних розладів мозкового кровообігу включають:

• максимально повне усунення факторів серцево-судинного ризику,
• строгий контроль артеріального тиску, рівня глюкози крові,
• систематичне застосування (як правило, довічне) антиагрегантів, статинів.

Найбільш тяжкою формою судинного ураження головного мозку є інсульт.