
Остеохондроз хребта
Остеохондроз хребта – захворювання, яке характеризується дегенеративним ураженням хряща міжхребцевого диску і реактивними змінами з боку тіл суміжних хребців. Ураження міжхребцевого диску виникає внаслідок його повторних травм (піднімання тягарів, надмірного статичного і динамічного навантаження, падіння тощо) і вікових дегенеративних змін. Драглисте ядро – центральна частина диска - висихає і частково втрачає функцію амортизації. Фіброзне кільце, що розташоване по периферії диску, тоншає, в ньому утворюються тріщини, куди зміщується ядро, створюються випинання (пролапс), а при розриві фіброзного кільця – грижі. В ураженому хребетному сегменті виникає відносна нестабільність, розвиваються остеофіти тіл хребців (спондильоз), ушкоджуються зв’язки і міжхребцеві суглоби (спондилоартроз). Грижі міжхребцевих дисків найбільш часто виникають у нижніх поперекових дисках, рідше – у нижніх шийних і верхніх поперекових, вкрай рідко – у грудних. Грижі диска в тілі хребця(грижі Шморля) клінічно малозначущі, а грижі диску в задньому і задньобоковому напрямку можуть викликати стиснення спинномозкового корінця (радикулопатію), спинного мозку (мієлопатію на шийному рівні) або їх судин. Для радикулопатії характерний гострий біль з ірадіацією, залежно від локалізації грижі, у верхні чи нижні кінцівки, обов’язково наявні такі порушення чутливості, як оніміння, повзання мурашок, надалі можуть долучатися рухові розлади у вигляді атрофії та зниження сили тих м’язів, в іннервації яких бере участь уражений корінець. У більшості ж випадків біль при остеохондрозі зумовлений м’язово-скелетною патологією. Усі структури хребетного стовпа (за винятком драглистого ядра) добре іннервовані. Подразнення їх унаслідок мікротравматизації, перерозтягнення зв’язкового апарату при тривалих статичних навантаженнях, підвивихів міжхребцевих суглобів, неправильного розподілу навантаження на кінцівках внаслідок сколіотичної деформації тощо призводять до рефлекторного напруження певних груп м’язів. Відбувається формування м’язово-тонічних синдромів. Розрізняють три основні локалізації болю:
- у шийному відділі – цервікалгія та цервікокраніалгія (при шийно-потиличній локалізації болю);
- у грудному відділі – торакалгія;
- у попереково-крижовому відділі виділяють люмбаго – гострий інтенсивний біль у попереку, люмбалгію – тривалий біль малої та середньої інтенсивності, люмбоішалгію – біль у попереку з іррадіацією в ногу.